Greece, nature, tourism, travel

Alonissos Poem. Song Two (in Ukrainian)

Поема про Алонісос. Пісня друга
Було на острові дуже спекотно й волого,
зовсім не так, як на Евбеї, де дмухають потужні вітри
і де сухість висушила землю в жорсткий сухар
Ми пітніли і одяг приставав до тіл, ми не мились уже пару днів
тільки в морі плавали
ми сиділи в машині, проїжджали кілька кілометрів
і виповзали оглядати місцевість на предмет ночівлі
однак усе зайнято цивілізацією
гірше того: було таке враження, ніби
острів якийсь не такий, як усі, не грецький,
геть приватизований включно із берегом.
Як виявиться згодом, воно так і є по суті.
Дорогою постійно стрічали стежини позначені:
О, кажу, а писали ж, що цей острів для ходіння!
Так от чому, чути у відповідь, ми нічого не знаходимо на березі.
А навколо види непогані. Різні острівці порозкидано
навколо Алонісоса. Але голі-голі, як консервна банка.
Там серед них розкинувся морський заповідник
із тюленями-монахами, їх оберігають і дбають про них, аби вони не вимирали.
Ми ж бачили тюленів лише серед сувенірів іншого дня.
Наш друг стогнав увесь цей час, мовляв, яка ж невдача
спіткала нас, що ми собі тут місця не знаходим,
ох, як же ж не везе! аж мало не у відчай впав
і все надіявсь на “останню спробу” – на цій паралії, на тій,
коли ж ходили ми без нього на розвідку і поверталися ні з чим,
старанно посміхались, старались вигляд мать веселий.
Аж потім рішення прийняли: на північ рухатись, на самий край,
де місце є – чи то село, чи пляж – що зветься Гέракас.
А ми ж давно вже як не їли. А те, що їли, то було
Розчаруванням: на Скопелосі дівчина
нам видала пиріг з солодким сиром. Не те!
Хотіли ми солоний.
Так от, дорога мчить нас в Геракас, і навкруги
ми зчитуємо тільки гарні знаки –
а от машин нема, це означає, що добре-таки там,
а тут дорога так собі, а отже щастя буде нам.
Ми їхали почті натхненні, з останніх сил.
Навколо види схожі були трохи
на південь Скіроса, де камені і кози
і більш нічого.
Аж Гєракас нарешті. Заїжджаєм.
Greece, nature, travel

Alonissos Poem. Song One (in Ukrainian language)

Поема про Алонісос. Пісня Перша

Поплили ми якось на острів Алонісос

що на Спорадах в Егейському морі

від Скопелоса до нього близько, сорок хвилин.

З того боку, де підпливає паром, – нічого вражаючого

навіть десь навпаки було враження перше,

що дарма ми сюди так хотіли…

замість Скіафоса обрали Алонісос, друга грека не послухали.

Ми збиралися знайти житло тут під небом біля моря,

аби вночі полягати на каремати і спати,

нам це поки що на інших островах вдавалося.

Але Алонісос – “Інший” острів, значить – “ало” “нісі”

І довелося нам добряче попрацювать

особливо Тео з його машиною.

Острів крихітний, дорога фактично одна –

іде з південного краю на його північ, посередині.

А як виїжджаєш на море на той берег, що східний, не уривчастий — усюди

вілли, приватні території, не підступитися,

на пляжах парасолі, люди і немає місця,

аби нам сховатися і мирно й тихо заночувати.

На Кокінокастро, пляжі “червоної фортеці”, друга

охопила якась дивовижна манія —

“це другий найкращий пляж острова за путівниками!”

“стати тут — або смерть”

йому тут було би найкраще поставить палатку

вище над берегом, куди люди ходять у своїх фізіологічних потребах…

вже вечір був близько…

20190731_133637
Alonissos. South-western coast.

Однак є інший берег, західний. Від підвладний лише 4х4, однак

саме там і одразу ми знайшли своє місце

тільки не знали про це

воно було першим, куди ми доїхали жахливою дорогою, або її відсутністю –

бідний Тео! –

і потім дійшли п’ять хвилин пішки стежиною

то ще вранці було, майже одразу після прибуття парома

ми розглядали дорогою старі карти, і я казала, куди їхати

так ми дійшли до Святих

Святі Анаргірі то були

Дві церкви над урвищем

Внизу — дуже низько внизу —

море

і навкруги тиша

і стрімкі схили

і здавалося, що тут тільки ми

Стоянки біля моря і стежини до неї — зась,

головою вниз тільки Ікар умів…

але прямо тут, на терасці біля церков,

святі ніби пропонували чудовий прихисток

на ніч. Із шумом моря і далечінню на захід.

20190731_133654
Agioi Anargyroi

Photos are taken by me (Valeria Gavrylenko)

Greece, travel

Αλόννησος. Alonissos

I am sure some of you if not many are already planning their summer holidays in Greece.

Some travel tips would probably help you with the place choice and the way of getting to it.

Sporades are, no doubt, worth visiting. They are situated to the north-east from Evia.

Let’s take Alonnisos. A very green island othewise called Liadromia has numerous fantastic beaches. The fastest and the cheepest way to get there is by a ferry from the tiny port Kymasi, Mantoudi, on the Evia island. One way trip per person costs around 20 euros.

For sure, you will find many rental proposals. Air_bnb has some good options: the householders propose their apartments from 33 euros per night. The prices on the Booking_com are reasonable as well: from 45 euros per night. Greek real estate sites have got nice choice, like a villa for 73 euros per night.

Here is an aerial video from Alonnisos island.

Visit also the sites:

Do not hesitate to discover new places and share your experience. Kali diamoni! Enjoy your stay!

Alonissos island, Sporades
photo from here
Greece, tourism, travel

Winter holidays

Don’t forget about winter holidays! Choose Greece and do not hesitate to contact me for a quick search of comfortable accomodation for reasonable prices. I could also arrange transfer from Athens airport.

Be free and fly!

20170730_093415
South Euboia cloud. Photo taken in summer 2017
tourism, travel

Starting point

How did I start my everlasting discovery of Greece? By chance.

In 2003, I came to Athens for one year as a scholarship holder (thank you, IKY!) and as a doctorate candidate in order to work in the libraries and to gather material for my thesis that I was writing in Ukraine. The monthly amount was 500 euros, and most people told me that was a very good money. At the beginning, I had no studio, no hotel room reservation, of course. Such things were unthinkable that time for me, who was going to visit Europe for the first time and who only had 50 euros which my mother gave me in case I need money if my scholarship is not paid quickly by the IKY.

I only had come contacts, and, thanks to them, one Athenian family offered me shelter for a couple of weeks until the moment I find something to rent. But in one or in two weeks, Sophia, her husband Sakis, and the rest of her family proposed me not to leave their house but to stay as long as I need. The whole year. For free. And they would feed me. I asked but could I pay at least for water or electricity. – No, that’s too little money. And we need millions, – answered Sophia, then working at the National Bank of Greece.

Here’s my benefactors’ portraits made 5 years later, in 2009. We went together to the village Loukas on Peloponnese, place where Sakis grew up.

This unexpected confidence, friendliness and generosity of the Greek people that I did not know at all and who did not know me became the source and the possibility of my escapades from Athens, of my discoveries of the Greek islands, like Crete, for example, and all those lands that I saw not only during my stay in 2003-2004, but also afterwards, because when one throws the ball, it never stops.